РУБІЖАНСЬКА   СПЕЦІАЛІЗОВАНА   ШКОЛА І-ІІІ СТУПЕНІВ № 7

                          РУБІЖАНСЬКОЇ   МІСЬКОЇ   РАДИ   ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ    

                                     вул. Визволителів, 53, м. Рубіжне, 93010, Україна,

              тел./факс (06453) 6-38-51 E-mail: edu.school7@ukr.net код ЄДРПОУ 25061899 

 

№ 133

від 23 квітня 2019 року

 

Про успішні практики участі

учнівської молоді у житті школи і громади

 

                                                 Інформація

           Рубіжанської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 7

                 Рубіжанської міської ради Луганської області

                                                для довідника

«Успішні практики участі учнівської молоді у житті школи і громади»

 

1.     Інформація про заклад загальної середньої освіти:

-         Рубіжанська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 7 Рубіжанської міської ради Луганської області

-         93010, Луганська область, м. Рубіжне, вул. Визволителів, буд. 53

 

-         552 учні (станом на 01.04.2019)

 

-         http://rub_school7.klasna.com

1.     Найбільш успішна і популярна практика громадської активності учнівської молоді

-         Проект з музейної педагогіки

2.     Опис заявленої практики:

Проект з музейної педагогіки «Територія духовності та креативу» (шкільна музейна кімната) .

      Ідея полягає у створенні шкільної музейної кімнати – осередку формування національної свідомості, інтересу та поваги до Батьківщини, національної культури, історії свого народу, мови.   Музейний простір, музейні експонати мають унікальну здатність впливати на інтелектуальні, вольові та емоційні сторони особистості  водночас. Кожна виставка, кожна експозиція є, власне, програмою передачі через експонати знань, навичок, суджень, оцінок, почуттів. Саме музей дає змогу донести до дітей надбання культури, сформувати у них стійку потребу поповнювати свої знання про історію своєї країни, видатних людей, свідомо ставитись до історичних подій тощо.

Кожний предмет  музейної кімнати – це продукт спільної рукотворної діяльності  учнів, батьків, педагогів, а також представників громади

м. Рубіжного і не тільки. В ньому немає артефактів, стародавніх рукописних книг, скелетів мамонтів. Але є унікальна колекція первісних людей, кочовиків, козаків, етнічного одягу, знарядь праці, інтер’єрів, створених власними руками учителів і учнів.

У музейній експозиції все це візуально демонструє етапи становлення цивілізаціі на території нашого краю. Зібрання дає можливість на уроках та

 

 

 

під час позакласних заходів знайомити учнів, батьків, гостей із минулим нашого краю.

Цільова група даної практики – здобувачі освіти, учителі, батьки, гості закладу освіти (громадськість).

Педагогічний супровід проекту здійснює учитель історії, правознавства, громадянської освіти Мартинко Тетяна Іванівна, заступник директора з виховної роботи Оніщенко Світлана Сергіївна, педагог-організатор Гриб Людмила Іванівна, бібліотекар Скляр Анжеліка Дмитрівна, учитель музичного мистецтва Фролова Оксана Павлівна. Допомагають батьки, діти, інші учителі.

Ресурси, необхідні для створення музейної кімнати, в більшості, забезпечуються учителями, дітьми, небайдужими батьками, також фінансово допомогло Науково-виробниче підприємство "Зоря".   У 2018 році ми      спробували себе у проектному менеджменті на платформі GoFundEd – створили проект, цікавий для цифрового покоління, перетворили смартфони та інтернет на союзників у навчанні, залучили учнів, батьків, громаду до реалізації цього проекту. GoFundEd – це краудфандингова платформа для освітніх проектів. «Ми прагнемо допомогти освітянам створювати якісний навчальний досвід для своїх учнів. Підтримуючи ініціативи вчителів, ми разом формуємо спільноту новаторів, що самостійно впроваджують зміни у своєму класі чи школі. Проект розвиває в учнів навички “ХХІ століття” – творчість, вміння працювати в команді, критичне мислення тощо» – так вважають представники платформи GoFundEd . СШ №7 частково вдалось профінансувати  проект «Скарбниця Рубіжного – шкільний музей історії», що тривав у лютому-квітні  2018 року, й створити власний мобільний пересувний музей школи до 50-ї річниці її заснування. Команда учнів, батьків, громадських активістів довела своє прагнення втілювати освітні зміни.  

Що змінюється в ході реалізації проекту «Територія духовності та креативу»? Встановлюємо  логічний ланцюжок: сприйняття – розуміння – осмислення – закріплення – застосування,  залучаємо дітей до діяльності і спілкування, намагаємось впливати на їхню емоційну сферу, що дозволить “оживити” освітній простір, наповнити його новим змістом та ідеями, забезпечити комунікацію між відвідувачами, створити нове середовище навчання, що є надзвичайно актуальним у контексті реформування системи освіти України. Виховуємо свідомих громадян України засобами музейної педагогіки.

 

 

Участь у проекті «Територія духовності та креативу» відкрила  можливість для  педагогів та учнів стати справжніми  агентами змін Нової української школи.

З якого віку необхідно дитині плекати лагідність, слухняність, повагу до старших? Правильно, з народження. З першої маминої колискової, із поважних, лагідних стосунків  у  родині , що є складовою духовності, кращих моральних якостей.  Нашу шкільну музейну  кімнату можна вважати територією формування духовності для  малят дошкільного віку, учнів початкових класів, потім – старших  вихованців. Для малюків дошкільних закладів освіти проводили «виїзні»   подорожі-ігри: «Якими модницями були наші пра-пра… бабусі?», « Як гралися наші пра-пра … дідусі?». Ми бачили неприховані, радісні емоції! А це означає , що ми на правильному шляху! Це своєрідне  “занурення” до певної історичної епохи й нове розуміння її значення, трансформація цього розуміння у дійсність. Такий ефект має найбільшу значущість у ранньому віці, коли в дитини розвинута вразливість, а сприймання емоційно забарвлене. Це сприятливий вік для формування почуття прекрасного, моральних норм і виховання смаку, пробудження патріотичних почуттів та історичної свідомості. Музейні експонати можуть слугувати для дитини об’єктом такого естетичного переживання, завдяки якому вона стане емоційно багатою, здатною глибоко, сильно і тонко відчувати й переживати. Полюбивши і освоївши цінності музейного простору, надалі діти стануть вдячними відвідувачами музейних залів, культурних заходів, а отже – інтелігентними, добре вихованими, освіченими  людьми.

Для того, щоб інші школи поширили нашу практику, необхідно подавати більше інформації про практичну реалізацію проекту, запрошувати дітей та вчителів з інших закладів освіти, активніше проводити, як мовиться, «піар». Зазначимо, що ми проводимо пересувні тематичні виставки, майстер- класи у музейній кімнаті для учнів  усіх ланок  як нашої школи, так і інших. Запрошуємо педагогів, представників громади  міста, області. А зовсім недавно (у березні 2019 року) на базі нашої шкільної музейної кімнати відбулось міське методичне об’єднання класних керівників та педагогів-організаторів закладів освіти міста за тематичним напрямком «Готуємось до Великодня». Учитель історії Т. Маркетинговий ознайомлюючий гостей з історії створення музейної кімнати по задуманню меценатів, учасників проектів на краудфандінговій платформі GoF. З гордістю повідомила, що в музейній кімнаті існує невелика колекція, що наділила друзів з Тернополя, подарунки від національного Академічного оркестру народних інструментів (сувеніри для МК з Чернігова, Літві).

 

 

Посилання:

 

-          Сайт Рубіжанської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 7 Рубіжанської міської ради Луганської області     http : // rub _ school 7. класна . com /

-          Фейсбук https://www.facebook.com/school7rubezhnoye/     

-          « С карбниця Р убіжного » - шкільний історичний музей

          https : // www . facebook . com / groups / 859248724259813 /

-          Ютуб «Скарбниця Рубіжного – шкільний історичний музей https://gofunded.org/campaigns/rubizhne/

-          Персональний сайт учителя історії та правознавства Мартинко Тетяні Іванівни http://yaschma.jimdo.com/ 

 

-          Укрінформ, 12 червня 2018 року. Старт освітніх програм «Сходини: 14 кроків до нової освіти» https://www.ukrinform.ua/rubric-presshall/2476107-start-osvitnoi-programi-shodini-14-krokiv-do-novoi-osviti.html

Бібліографія

Бібліографія

 Особливості викладання історії у 5-х класах.

У межах навчального предмета «Історія України» в 5 класах загальноосвітніх навчальних закладах України з 2013/14 н. р. вивчатимуть курс Вступ до історії. Цей курс є пропедевтичний, що й визначає його місце в системі шкільних історичних курсів та поміж інших навчальних дисциплін, а також початковість, елементарність його змістової частини й тих вимог, які висуваються до загальноосвітньої підготовки учнів. Мета, завдання й зміст курсу ґрунтуються на засадах, сформульованих у Державному стандарті базової та повної середньої освіти (освітня галузь «Суспільствознавство»), а саме: «Метою навчання історії в загальноосвітній школі є формування в учнів ідентичності та почуття власної гідності у результаті осмислення соціального та морального досвіду минулих поколінь, розуміння історії і культури України в контексті історичного процесу».

Мета, завдання та зміст курсу 

З огляду на вищезазначене основною метою курсу є створення умов для успішного опанування учнями наступних систематичних курсів історії України та всесвітньої історії.

П’ятикласники уперше ознайомлюються з навчальним предметом «Історія», тому головними завданнями курсу є:

-  формування уявлень і початкових знань учнів про історію як галузь людських знань, як науку, що має свій предмет вивчення і свої методи дослідження;

-  розвиток у школярів інтересу до предмета та мотивації до його вивчення.

Крім того, курс передбачає розв’язання низки загальнодидактичних завдань із розвитку пізнавальних можливостей  та особистісних якостей учнів.

Зміст пропедевтичного курсу передбачає, що після його вивчення учні будуть:   

-  знати і розуміти, що таке історія, як відбувається відлік часу в історії, як історики довідуються про минуле,

-  застосовувати набуті знання та вміння для того, щоб визначати тривалість і послідовність історичних подій, співвідносити рік із століттям, розрізняти умовні позначки і знаходити місця історичних подій на карті,

-  знаходити у підручнику та адаптованому тексті документа відповіді на запитання і складати розповідь про подію або постать за запропонованим учителем алгоритмом,

-  зіставляти окремі події з історії родини з історією рідного краю та України, виявляти ставлення до історії, окремих подій та вчинків історичних діячів, оцінювати роль громадян, музеїв та історичної науки у збереженні минулого.

У новій чинній програмі зазначено кількість годин на вивчення курсу (загалом – 35 годин, 1 година на тиждень). Передбачено години для уроків узагальнення та тематичної перевірки   та оцінювання  знань, умінь і навичок учнів, уроку підсумкового узагальнення та практичних занять. Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки в програмі сформульовано як перелік умінь та навичок, що їх мають набути учні в процесі вивчення кожної теми. Програмою курсу обов’язково передбачено години резервного часу, які вчитель  використовуватиме на власний розсуд.

Історичний зміст курсу реалізовано в хронологічній послідовності, що дає змогу створити конкретні образи історичних епох та сформувати чіткі просторові й часові уявлення учнів. Беручи до уваги вікові особливості пізнавальної діяльності дітей 10–11 років,  в учнів формуються первинні знання та уявлення про розвиток історії як науки і як живої пам’яті про життя людей у минулому, про історичний час і простір, про що саме та про кого пишуть історики. Передбачається ознайомлення дітей з історичними джерелами різних типів, – як письмовими, так і візуальними, а також речовими, включаючи пам’ятки, що формують навколишнє історичне середовище.

     Курс не передбачає системного викладу інформації про минуле. Відібраний та запропонований у підручниках матеріал про події, явища, історичні персонажі тощо не є вичерпним і може доповнюватись вчителем за умови його збалансованості як з огляду подання національної та регіональної історії, так і багатоаспектності соціальної, політичної історії, історії культури та повсякдення.

     «Вступ до історії» складається з трьох розділів, які дають змогу учням послідовно опанувати відповідну інформацію та початкові предметні уміння, що становлять основу подальшої історичної освіти школярів.

     Першій розділ «Звідки і як історики довідуються про минуле» передбачає ознайомлення на рівні уявлень з поняттями:

-  «історичний час» та одиниці і способи його вимірювання, формування початкових уявлень про хронологічну послідовність та тривалість подій у часі, про співвідношення року зі століттям;

-  «історичний простір», формування початкових умінь працювати з історичною картою, її легендою та формування елементарних практичних навичок роботи з нею;

-  «історичні джерела», їх види і особливості, формування початкових умінь працювати з різними видами джерел.

Другий розділ «Про що і про кого розповідає історія» знайомить учнів з важливими подіями з історії України та видатними історичними особистостями у хронологічній послідовності.

      Інформація третього розділу «Що історичні пам’ятки розповідають про минуле» спрямована на формування початкових уявлень про розвиток культури та про найвизначніші культурні надбання і пам’ятки українського народу.

За результатами вивчення курсу учні мають набути таких предметних компетентностей:

– позначати на лінії часу запропоновані вчителем дати подій, співвідносити рік зі століттям або їх частинами при необов’язковому співвіднесенні з подіями; визначати (за вказаними датами) послідовність та тривалість подій, віддаленість від сьогодення;

– орієнтуватися на адаптованій історичній карті, показувати на ній територію України, її головні міста та рідне або найближче місто (село); основні події, зазначені у тексті параграфів.

– свідомо читати текст підручника, переказувати його основний зміст; відрізняти художній та науково-популярний історичні тексти; знаходити в тексті відповіді на поставлені запитання або ставити по кілька запитань до нього; складати простий план, добирати назву, знаходити в тексті історичні поняття і терміни та витлумачувати їх на основі тексту, свідомо застосовувати у навчальних ситуаціях;

–  отримувати певну інформацію з різноманітних адаптованих історичних джерел, насамперед документальних та візуальних,  робити нескладні висновки, узагальнення;

– на основі тексту  та зображень стисло розповідати про історичну постать, складати план перебігу історичної події та кількома реченнями розповідати про неї на основі тексту, інших матеріалів підручника, висловлювати нескладні оцінні судження щодо історичних постатей і їх діяльності;

– описувати історичні пам’ятки  різних історичних періодів, правильно застосовуючи необхідні терміни; визначати приналежність зображених на історичних ілюстраціях пам’яток, портретів історичних діячів до певних епох.

Особливості організації навчально-виховного процесу

Форми та методи навчання історії в 5 класі, а також зміст історичної освіти повинні обов’язково узгоджуватися з віковими особливостями учнів. Організовуючи роботу на уроках, учитель має віддавати перевагу розвивальним прийомам, уникати лекцій, конспектувань, рефератів та фронтальних зрізів знань.

    З метою набуття школярами історичної та інших компетентностей та відповідно до державних вимог із загальноосвітньої підготовки учнів окремою структурною складовою програми вперше стають спеціальні уроки –практичні заняття.  Такі заняття в курсі історії мають подвійну мету: є способом вивчення нового матеріалу на основі опрацювання історичних джерел та важливим засобом формування предметних умінь і навичок учнів. Кожне із пропонованих практичних занять присвячується певній темі та передбачає переважно самостійну роботу учнів з допомогою вчителя над окремими питаннями теми з використанням різноманітних джерел знань (підручники, де вміщено тематичні історичні джерела – як текстові, так і візуальні, довідкові матеріали, запитання і завдання, Інтернет-ресурси, фонди музеїв, місцеві історичні пам’ятки, оглянуті учнями під час екскурсій) Практичні заняття передбачають використання на уроці історичних джерел, насамперед наведених у підручнику.  Адже ці джерела історії сприяють конкретизації історичного матеріалу, наповнюють зміст яскравістю та образністю, сприяють розвитку уяви та допитливості. Водночас, джерело, запропоноване для опрацювання п’ятикласникам, має бути лаконічним, простим і зрозумілим.

Під час практичного заняття вчитель є консультантом у процесі самостійної роботи учнів, надаючи їм необхідну допомогу залежно від віку та пізнавальних можливостей. Матеріали до практичних занять і методичні рекомендації щодо організації пізнавальної діяльності учнів подані в підручниках. Порядок проведення практичних занять і оцінювання їх результатів та наявність домашнього завдання після нього залишається у компетенції вчителя.

Уроки узагальнення до окремих розділів та урок узагальнення до курсу мають на меті допомогти учням систематизувати вивчене, відрефлексувати процес навчання і повернутись до найскладніших моментів теми, курсу, піднести розуміння навчального матеріалу на новий рівень, використати міжкурсові та міжпредметні зв’язки. Елементарність, початковість курсу зумовлює певні труднощі в проведенні уроків узагальнення. Під час таких уроків акцент має бути також перенесений на вміння учнів. Тож кожна наступна тема має відзначатися вищим рівнем сформованості вмінь. Варто пам’ятати, що від п’ятикласників не вимагається тлумачення тих історичних понять, вивчення яких передбачено програмою у старших класах, відповідати на запитання, що вимагають системних знань і багатшого життєвого досвіду.

Звертаємо увагу, що регламентована навчальною програмою година тематичного оцінювання використовується для проведення уроку контролю і корекції навчальних досягнень учнів. Урок контролю і корекції проводиться із пропонуванням усних, письмових або комбінованих видів завдань. На правій сторінці журналу робиться запис «Урок контролю і корекції навчальних досягнень учнів із теми «________». На такому уроці оцінюється пізнавальна діяльність усіх присутніх п’ятикласників. Оцінка за урок контролю враховується під час виставлення бала за тему.

Принципове значення для організації навчання історії в 5 класі мають активні та інтерактивні методи. Передумовою активного навчання є чергування різних форм діяльності учнів. Наприклад, працюючи з текстом, учні можуть шукати відповідь на запитання, добирати коментарі до ілюстрацій, складати план, порівнювати текст з ілюстраціями та картами, знаходити нові слова та витлумачувати їх насамперед додержуючись інструкцій підручника.

Роботу з підручником потрібно чергувати з коротким викладом (розповіддю) вчителя, роботою із зошитом. З огляду на вікові особливості п’ятикласників розповідь учителя не повинна мати нічого спільного з лекцією, а уроки жодною мірою не повинні зводитися тільки до читання й переказування тексту підручника. Немає потреби переповідати той матеріал, що викладений у підручнику, як і не потрібно ускладнювати виклад додатковою інформацією. Роль учителя – організувати бесіду навколо питань, що вивчаються у контексті теми чи розділу. На перших етапах навчання бесіда передує читанню, згодом читання передує бесіді. У бесіді обов’язково використовувати елементи міркування, запитання вчителя й відповіді учнів, логічні задачі та їх розв’язок. Слово вчителя має бути образним та емоційним, воно повинно апелювати до особистісного досвіду п’ятикласників.

Обов’язковою умовою успішного навчання історії в п’ятому класі є різноманітна самостійна робота учнів. Обов’язковим також для дітей цієї вікової категорії є актуалізація знань і життєвих уявлень учнів, повторення та закріплення вивченого на уроці. Тож плануючи урок, треба передбачити час на ці етапи, скориставшись для цього відповідними завданнями підручника.

З-поміж активних методів навчання заслуговують на увагу ігрові форми. Під час вивчення курсу може йтися як про створення окремих, епізодичних ігрових ситуацій, так і про застосування ігрових моделей навчання. Варто ширше використовувати урок-екскурсію, наприклад, до місцевого музею чи історичної пам’ятки. Доречними є ігри-подорожі чи ігри-дослідження, які можна сконцентрувати в часі, обмеживши однією темою або й одним уроком.

Забезпечення курсу навчально-методичною літературою

Пропедевтичний курс Вступ до історії укомплектований підручниками — переможцями Всеукраїнського конкурсу підручників для 5 класу загальноосвітньої школи: В.Власова (Видавництво «Генеза») та  О.Пометун, І.Костюк, Ю.Малієнко (Видавничий дім «Освіта»).

Особливістю підручника В.Власова є те, що всі структурні елементи навчальної книги, як-от: текстові (основний текст, пізнавальні рубрики з фрагментами історичних документів) та позатекстові (апарат організації засвоєння та контролю, ілюстративний матеріал) – зорієнтовані на формування предметних компетентностей, а також на організацію рефлексивної діяльності, активну комунікацію та співпрацю учнів у навчанні.

Опрацьовувати основний текст у підручнику В. Власова запропоновано так: до кожного пункту параграфа сформульовано завдання на розвиток критичного мислення з використанням інтерактивних методик. Учням запропоновано у парах, чи групах, чи в загальному колі 1) передати зміст прочитаного трьома реченнями; 2) запропонувати до тексту інші назви: такі, які б передавали зміст тексту, втілювали б його основну думку, були б образними; 3) дібрати один іменник, два прикметники, три дієслова, які б розкривали зміст прочитаного; 4) сформулювати за змістом тексту 3–5 запитань, які починаються словами Що? Хто? Де? Як? Коли?, і 1 запитання Чому?, по черзі дати відповіді на них; 5) скласти розповідь, 6) намалювати ілюстрацію, 7) запропонувати відповідь на проблемне питання тощо.  

Кожен параграф має блок питань, чітко сформульованих і таких, що дозволяють учневі вловити суть проблеми, націлюють його на самостійне осмислення й аналіз явищ та подій минулого. Після назви уроку вміщено основні питання, які опрацьовуватимуться, та сформульовано навчальні цілі відповідно до компетентнісно орієнтованого підходу у вигляді очікуваних результатів. Наприкінці параграфа пропонується оцінити знання й уміння учнів відповідно до передбачуваних цілей уроку з допомогою рубрики «Перевірте себе». Це дає змогу досягти завершеності навчального процесу в межах уроку. Кожен урок завершує завдання рубрики «Рефлексія».

В основу підручника О.Пометун, І.Костюк, Ю.Малієнко закладена ідея активного залучення п’ятикласників до пізнання історії на всіх етапах уроку. Це реалізується через систему навчальних завдань, які спрямовують пізнавальну діяльність учнів на усвідомлення того, як минуле представлене в різних історичних джерелах та на розуміння основних подій вітчизняної історії. Важливим елементом роботи учнів з текстом підручника є  цілеспрямована робота з історичними поняттями, яка має сформувати уважне ставлення до мови та історії як сфери наукових знань. Оскільки процес пізнання історії у п’ятикласників тільки починається, авторами розроблені алгоритми роботи з джерелами, що забезпечуватиме набуття учнями важливих первинних дослідницьких навичок роботи з доступними джерелами знань, зокрема, адаптованими уривками з історичних творів, ілюстраціями, картами, фотографіями, зображеннями культурно-історичних пам’яток тощо.  Водночас тлумачення  основних понять курсу, висвітлення складних історичних явищ оптимально поєднує науковість і доступність.

Методичні пропозиції вчителям поєднують традиційні форми проведення уроку та інтерактивні, що максимально відповідає віковим особливостям учнів. Детально розписані практичні роботи допоможуть педагогам правильно організувати їх проведення, учням дослідити окремі питання історичного минулого України, поєднати розуміння національної історії з історією рідного краю на локальному рівні.

  Особливістю підручника є забезпечення європейського контексту у викладі історії України, що дозволить учням побачити історію своєї держави на тлі загальних історичних процесів.

Оцінювання навчальних досягнень учнів

Історична пропедевтика націлена передусім на початкові знання, елементарні уявлення та найпростіші вміння. Історичні знання п’ятикласників можна схарактеризувати як фрагментарні, початкові. Відповідно, їхні навчальні досягнення мають елементарний рівень і більш практичну спрямованість, пов’язані в основному з уміннями читати й розуміти адаптований історичний текст, працювати з історичними ілюстраціями, джерелами та адаптованою історичною картою. У компетенції вчителя залишається створення таких навчальних ситуації, які максимально сприяють досягненню учнями  очікуваних результатів навчання, адже елементарний рівень курсу передбачає можливість його успішного засвоєння кожним учнем.

У п’ятому класі написання рефератів не передбачено. Водночас варто заохочувати учнів до читання додаткової історичної літератури, до підготовки та участі у позаурочних тематичних заходах.  Бали достатнього та високого рівня з історії може отримати п’ятикласник, який знаходить відповіді на запропоновані вчителем чи у підручнику запитання; складає простий план тексту і складає невелике історичне повідомлення; вміє виокремлювати історичну інформацію, тобто розповідає, про яку історичну подію чи постать йдеться, вміє сформулювати одне два запитання до тексту та супутніх зображень, демонструючи рівень розуміння запропонованої інформації; позначає на лінії часу запропоновані дати, співвідносить їх зі століттями або їх частинами; знаходить на історичній карті місця найвизначніших подій тощо.

Варто пам’ятати, що перше знайомство з історією має бути цікавим, розвивальним, зрозумілим і доступним (і, вочевидь, не завжди легким!). Толерантність, урахування історичної поліконфесійності і багатонаціональності українського суспільства, увага до освітніх запитів учнів допоможуть  вчителям зробити уроки історії уроками об’єднання і взаємоповаги.

Особливої уваги вчителів  історії  всіх класів потребує вивчення пам’яток архітектури та образотворчого мистецтва. Традиційно зображення пам’яток архітектури та образотворчого мистецтва залучають до предметної наочності – таких пам’яток матеріальної культури або їхніх реконструкцій, які дають змогу на основі безпосереднього сприйняття створювати в учнів достовірні зорові образи історичного минулого. Такі зображення служать опорою для розкриття сутності історичних явищ, дають змогу конкретизувати історичні факти, сприяючи формуванню історичних понять, розвитку дослідницьких умінь, пізнавального інтересу до минулого. Окрім того, пам’ятки архітектури виконують роль первинних джерел історичних знань школярів, адже вони справжні, документальні пам'ятки історії й культури досліджуваної епохи.

З метою виконання вимог програми історії, як-от: характеризувати культурні досягнення, розпізнавати найвідоміші пам’ятки архітектури та образотворчого мистецтва, стисло описувати їх – комісією з історії Науково-методичної Ради МОН України було ухвалено Переліки пам’яток архітектури та образотворчого мистецтва з історії України та всесвітньої історії, обов’язкові для розпізнавання учнями. (Переліки будуть надруковані у фахових виданнях).

Наявність переліків не означає, що вчителі на відповідних уроках не повинні звертатися до інших пам’яток, особливо якщо йдеться про уроки історії рідного краю, які мають невичерпний потенціал для залучення прикладів культурної взаємодії, формування толерантності  та поваги до інших народів та їхнього культурного надбання.

 

Інформуємо також, що міністерство рекомендує серед інших курсів вивчати курс за вибором «Культура добросусідства» (автори Араджионі  М.А., Смірнов О.К.), що сприяє  поглибленню знань учнів з питань багатокультурності,  історії, географії, культури та традицій народів рідного краю. Курс має позитивний вплив   на розвиток міжкультурної освіти, виховної роботи, профілактику ксенофобії й зниження конфліктного потенціалу в освітньому середовищі.

Міський методичний кабінет  Рубіжанської міської ради

Міське методичне об’єднання  вчителів історії

«Практичні заняття на уроках історії як дієвий засіб формування ціннісних орієнтацій учнів та визначення соціальних  ролей  молоді у суспільстві»

  Підготувала:  Мартинко Тетяна Іванівна                      

                                         вчитель історії Рубіжанської      

                                         спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 7,

                                         спеціаліст вищої категорії

Вступ

             На основі Державного стандарту базової  і повної середньої освіти, який затверджено  постановою №1392 Кабінету Міністрів України від 23.11.11 розроблено нову навчальну програму з історії для 5-9 класів загальноосвітніх навчальних закладів, яку схвалено МОН України. У програмі вперше передбачено уроки особливої форми – практичні заняття. Такі заняття мають багатовекторну спрямованість:

-          це спосіб вивчення нового матеріалу на основі опрацювання історичних  джерел;

-          це важливий засіб формування  предметних навичок та вмінь учнів;

-          сприяття  напрацьованню школярами навичок аналізу різних історичних джерел;

-          розумінню важливості таких категорій як «час і простір», «зміни та безперервність»;

-          формуванню історичної  емпатії (здатність відчувати, розуміти, усвідомлювати ту епоху, що вивчається);

-          розвитку ціннісних компетентностей учнів та визначенню соціальних ролей у суспільстві. (Аксіологічна компетентність(ціннісна компет(цінність, вчення)-філософська теорія цінностей, що з’ясовує  якості і властивості предметів, явищ, процесів, здатних задовольнити потреби, інтереси, запити, бажання людей    ).                                                                                                                   Що означає поняття «практичне заняття» в педагогіці? За думкою Пометун О. це «форма навчального заняття при якій педагог організовує детальний розгляд учнями окремих теоретичних положень навчального предмета і формує вміння та навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання учнями відповідно сформульованих завдань». За думкою Баханова К. такі форми навчального заняття  тлумачились як лабораторно-практичні заняття – один з різновидів самостійної роботи учнів(метод навчання), суть якого полягає самостійницькому дослідженні учнями історичних джерел за завданням вчителя без попереднього вивчення нового матеріалу на уроці. Або за допомогою підручника, виділенні необхідної інформації, або робота  з індивідуальними картками, візуальними матеріалами.                        

Основна частина

Якщо торкнутися проблеми формування ціннісних орієнтацій або аксіологічної компетентності учнів, то сьогодні вона є актуальною. Сучасний світ швидко змінюється, а разом з ним і наша держава. Загальносвітові тенденції в освіті проявляються в Україні на тлі неоднозначних соціально-економічних, суспільно-політичних та культурно-ціннісних змін. Сучасна реформа шкільної освіти передбачає, в першу чергу гуманізацію та гуманітаризацію освіти, виховання справжнього громадянина України.                                                                                                      Новації в освіті  нам так необхідні! Згідно з дослідженнями Світового банку, за рівнем критичного мислення та здатності розв’язувати проблеми сучасного життя, які не мають простих рішень, наша країна перебуває наприкінці світового списку.                                                           Сьогодні вся система освіти підпорядкована вирішенню найважливішої проблеми – підготовки самостійної, ініціативної, відповідальної, мислячої людини, здатної взаємодіяти з іншими у ситуації, що швидко змінюється, реалізувати себе у полікультурному та багатоетнічному середовищі, шанувати загальнолюдські цінності,  одним словом, визначати свою соціальну роль у суспільстві. В наш час треба готуватися  до нових реалій, що надає життя: набивати синців, постійно змінюватись, навчатись імпровізувати та шукати натхнення. Історична освіта та, між іншим, практичні заняття покликані готувати молодь до самостійного життя у сповненому суперечностей сучасному світі, створити сприятливі умови для взаєморозуміння між людьми. Що представляють різні культурні, етнічні, релігійні традиції, допомагати людині(учням) усвідомити  не лише певної країни, регіону але й громадянами Європи та світу.                                                                                                                                                  Щоб виховати учнів на загальнолюдських, національних, морально-етичних цінностях, вкрай необхідно під час вивчення історії дати їм змогу простежити процес пошуку людством  сенсу життя, дізнатись про страждання  та радощі простої людини, про появу культурних здобутків, про зміну духовних цінностей тощо. Можна погодитись з тим, що формування аксіологічної компетентності  має відбуватись незалежно від способів організації навчально-пізнавальної діяльності, позиції самого вчителя, засобів навчання. Але при цьому не треба забувати, що вчитель практик, має виконувати функції «транслятора», інформації, управлінця, організатора, консультанта. Під час проведення практичних робіт метою вчителя є допомога учням з’ясувати, яким бачила світ, що відчувала людина конкретної епохи, певної національності, віросповідання, статі, соціальної групи і чому погляди учня (або групи) збігаються чи відрізняються від поглядів минулого. Практична робота один з дієвих методів формування ціннісних орієнтацій учнів. Прикладом є уроки по вивченню історії нашого краю. Починаючи з  5- го класу практичні заняття необхідно ретельно готувати. Першим етапом організації практичних занять  з історичної пропедевтики є етап визначення  теми, мети, місця проведення й дати  проведення. Це визначається згідно з календарним планом. Наступним є етап проектування (моделювання) заняття. Під час цього етапу відбувається добір історичних джерел та повідомлення про випереджувальні завдання. Кульмінаційним етапом є проведення  практичного заняття. Тут втілюються попередні задуми педагога. У старшій школі практичні  заняття найближче підводять учнів до усвідомлення своєї мети в житті, визначенні соціальної ролі у суспільстві є способом вивчення нового змісту. Можна пропонувати роботу з документами, аналізувати їх, працювати з різними джерелами (підручник, хрестоматія, інтернет-ресурси, презентації тощо). Таке заняття теж готується заздалегідь. Перед учнями ставиться завдання підготувати матеріали, презентації якщо необхідно, зробити копії, принести необхідні посібники. До  речі, сучасні підручники містять об’ємний документальний та ілюстрований матеріал. Його теж можна використовувати. Практичні заняття зумовлені прагненням  подолати проблему браку навчального часу для опанування змісту, оминаючи роботу над навчальним розповідним текстомі  опрацювання учнями спеціально підібраних історичних джерел.

                                                  Висновки

 

    Практичні заняття у школі це лише півсправи. Для того щоб така форма навчання історії розвивала критичне мислення, дослідницькі навички, формувала ціннісні орієнтації, допомагала визначати суспільні ролі у сучасному житті, необхідно перелік завдань формулювати, постійно підтримуючи зв'язок із сучасними подіями. Порівнювати, визначати переваги, помилки у минулому, робити прогнози, мріяти, врешті-решт,  про краще майбутнє.

 

Методичні рекомендації щодо впровадження нового Державного стандарту з історії України за програмою для 5-го класу

                    Вступ

Курс історії у 5 класі має пропедевтичний  характер, що визначає принципи відбору змісту та стилістичні особливості його подачі. П’ятикласники уперше ознайомлюються з навчальним предметом «Історія», тому головними завданнями курсу є:

ü  формування уявлень і початкових знань учнів про історію як галузь людських знань, як науку, що має свій предмет вивчення і свої методи дослідження;

ü  розвиток у школярів інтересу до предмета та мотивації до його вивчення.

Беручи до уваги вікові особливості пізнавальної діяльності дітей 10–11 років,  автори програми пропонують сформувати в учнів первинні знання та уявлення про розвиток історії як науки і як живу пам’ять про життя людей у минулому, про що саме та про кого пишуть історики. Передбачається ознайомлення дітей з історичними джерелами різних типів, – як письмовими, так і речовими, включаючи пам’ятки, що формують навколишнє історичне середовище. Оскільки курс історії у 5 класі не передбачає систематичного викладу інформації про минуле, то історичні факти неминуче подаються фрагментарно. Відбір запропонованих подій, явищ, історичних персонажів тощо автори намагалися збалансувати як з погляду представлення регіональної історії, так і враховуючи багатоаспектність соціальної, політичної історії, історії культури та повсякдення.

Відповідно курс складається з трьох розділів, які дають змогу учням послідовно опанувати відповідну інформацію та початкові предметні уміння, що становлять основу подальшої історичної освіти школярів. Програмою передбачено практичні заняття, метою яких є показати не лише можливості різноманітних історичних джерел у формуванні історичного знання, а й наближення історії як науки до учнів, її локального виміру, вироблення відповідального ставлення до минулого та різних форм його збереження. Деякі з рекомендованих практичних занять можуть бути проведені у формі екскурсій до музеїв, архівів, історичних пам’яток. На відміну від інших курсів, зважаючи на вікові особливості учнів, програмою передбачено лише один урок узагальнення – до всього курсу.

Для виконання зазначених завдань у програмі як приклади подано окремі факти, явища та персоналії, тому їхній перелік не є вичерпним. Він має стати орієнтиром для авторів підручників, завдання яких – відобразити зміст програми у всій її повноті, розробити цікавий, доступний для підлітків текст  та відповідний методичний апарат, що передбачає розвивальну діяльність та компетентнісний підхід до навчання.

Серед державних вимог до рівня загальноосвітньої підготовки учнів увагу зосереджено на формуванні в учнів первинних уявлень про сутність та особливості історичного знання, позитивного ставлення до історії як предмета, здобуття п’ятикласниками вмінь осмисленого читання й опрацювання текстів на історичну тематику, ключових та предметних компетентностей на рівні, що відповідає основним віковим можливостям учнів.

 

 

 

 

 

 

Тема. Які назви в моєму рідному місті бережуть пам’ять про події минулого.

Мета: Поглибити знання учнів, сприяти свідомому засвоєнню знань учнями із розділу «Визначні події історії України»; розвивати творчі здібності учнів, творче мислення застосовуючи аналіз, порівняння, узагальнення, опис. Формувати просторові компетенції; вміння презентувати опрацьований матеріал. Прищеплювати учням любов до рідного краю, повагу до особистостей, що зробили відповідний внесок історію рідного краю, країни.

Очікувані результати:

-          учні зможуть складати запитання про історичні події та постаті;

-          переказувати відомості та висловлювати думки про походження назв у своїй місцевості;

-          показувати на карті вулиці міста, які пов’язані з історичними подіями, історичними постатями;

-          висловлювати особисте ставлення до подій.

Обладнання:

1.      Дидактичний матеріал.

2.      Додатковий матеріал.

3.      Ілюстрований матеріал.

4.      Фотографії особистостей, пов’язаних із назвою вулиць.

5.      Карта м.  Рубіжного.

6.      Відеоролик «Подорожуючи вулицями рідного міста».

7.      Відеорепортаж «Про що говорить назва вулиці ім.  Б. Хмельницького?».

План проведення практичного заняття

1.      Організаційний момент.

2.      Ознайомлення учнів з метою практичного заняття.

3.      Проведення практичного заняття:

а) відеоролик  «Подорожуючи вулицями рідного міста»;

б) відеорепортаж «Про що говорить назва вулиці ім.  Б.Хмельницького?».

в) знайомство учнів із матеріалами практичного заняття, аналіз матеріалів виконання завдання;

г) презентація робіт;

д) робота з картою (узагальнення);

 4. Підведення підсумків практичного заняття. Оцінювання робіт.

5. Висновки.

Хід уроку

1.      Організаційний момент.

Учитель ділить клас на робочі групи.

Консультанти розставляють робочі матеріали в папках на парти.

В групах йде розподіл завдань, ролей.

2.      Ознайомлення учнів з метою практичного заняття. Мотивація.

Перегляд відеоролика  «Подорожуючи вулицями рідного міста»;

Відеорепортаж «Про що розповідає назва вашої вулиці?».

            Учитель:

Виконуючи практичну роботу, вам необхідно підтвердити або заперечити наступне твердження: «Історія нашої країни, її народу, тісно пов’язана з історією рідного міста. А назви – це пам’ять про минуле країни, історії її народу.

3.      Підготовчий етап:

Завдання І.

Дізнайтеся, на якій вулиці проживають члени вашої групи.

Завдання ІІ.

Знайдіть на карті ці вулиці.

4.      Основний етап:

Розгляньте матеріали, що зібрані у ваших папках.

Проаналізуйте, як ці матеріали пов’язані між собою,використайте їх для виконання основного завдання.

Підготуйте коротку розповідь «Історія рідного міста в назвах її вулиць».

Крок І.

Відгадай назву вулиці міста

Завдання:

Розгляньте ілюстрації, фотографії.  На якій вулиці міста ви зустрічали зображені споруди, пам’ятники, пам’ятні місця?.

Знайдіть на карті назву цієї вулиці.

В якій частині міста вона знаходиться?

Крок ІІ.

-         З якими історичними подіями пов'язана назва вулиці? Що відображує назву цієї вулиці?

-          Хто ця особистість? Що вам про неї відомо?

-          Яку роль відіграла в історичних подіях ця особа?

-          Яке значення цієї події для країни, міста?

Крок ІІІ.

Презентуйте свою розповідь.

Завдання І групи:

-          Вулиця  Б.Хмельницького

Завдання ІІ групи:

-          Вулиця  ім. генерала Іванова

Завдання ІІІ групи:

-          Вулиця  ім. Лазутіна

Завдання ІV групи:

Вулиця  ім. М.Руденка

Учні презентують свою розповідь

5.      Підсумковий  етап:

Узагальнення. Підведення підсумків.

Підтвердіть або заперечте твердження, яке прозвучало на початку заняття.

Учні висловлюють свою думку.

Учитель:

Виконуючи практичну роботу ви поглибили знання з історії України. Познайомитися із внеском в історію окремих історичних та державних діячів, переконалися в тому, що назви, що є в рідному місті – це історія міста, його жителів. Вона тісно пов’язана з історією країни. Назви в рідному місті бережуть пам’ять про події минулого.

 

6.      Підведення підсумків. Оголошення результатів діяльності учнів.

7.      Оцінювання відповідей

Учитель:

Історія нашого міста – це історія його жителів. Саме вони творять цю історію.

8.      Домашнє завдання. Підготуйте розповідь про що розповідає назва вашої вулиці. Прийміть участь в шкільному проекті «Вулиці міста розповідають».

 

 Работа над созданием  коллекции этнических кукол в рамках  работы над проектом "Гуманитарные аспекты музейной педагогики в патриотическом  воспитании"

Часто задаешь себе вопрос:"Как научить подрастающее поколение любить страну,близких?"Сколько существует различных вариантов и направлений!Но ещё чаще при этом  приходится наблюдать иронию,равнодушие,иногда обвинение в том,что это сплошной пафос.Мы очень избалованы современными техническими достижениями,новейшими компьютерными технологиями и очень быстро забыли о том,что наши предки жили без всего этого.К сожалению, пришлось вспомнить об этом,когда в нашей стране начались военные действия.Приходилось нашим соотечествинникам жить в подвалах,испытать массу бытовых проблем,детские страдания и самое страшное -потерю близких.Но человек даже в этих условиях стремился как-то подняться с колен: найти безопасное место,добывать продукты,помогать тем кто нуждался в помощи.Именно в этот период пришлось вспомнить, как наши предки выживали.А ведь ответ содержится. Только в одном слове: трудились.Приучали  к этому детей с малых лет. Начиная с весны  до осени занимались выращиванием продуктов и сырья,а с поздней осени до ранней весны мастер или,пряли,ткали,вышивали и т.д.Конечно,сегодня многие виды занятий ушли в прошлое благодаря развитию лёгкой,пищевой промышленности.И спасибо им за колоссальный вклад в обеспечение человека необходимым, но все же нужно знать как минимум и как максимум что научиться делать своими руками.Именно поэтому меня возникла идея создать коллекцию этнических кукол,которые бы наглядно показали мастерство наших предков конца 19 и насчала 20 вв.Авторскими куклами их не назовешь,т.к. это "утилизированные"Барби над которыми уже трудились китайские умельцы.А вот одежда для них изготовлена собственноручно,С материалами для одежды тоже непросто.Практически нет материалов из которого  раньше изготавливалась одежда поэтому приходится использовать современную фурнитуру и материал.Вот что получилось на первом этапе.Смотреть стр.музейная педагогика и мероприятия 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема. Храми та ікони.

Мета: 

Дидактична: ознайомити учнів з архітектурними пам’ятками Київської Русі – Софійським собором та Києво-Печерською лаврою, з'ясувати причини і дати побудови, дослідити особливості архітектурного ансамблю та особливості живопису, поглибити знання з історії Київської Русі.

Розвивальна:

ü  розкрити значення Софії Київської та Києво-Печерської лаври в ланцюжку історичного розвитку Київської Русі та дослідити їх вплив на подальший розвиток;

ü  вміти установлювати хронологічну послідовність створення цих пам'яток, складати план розповіді про пам'ятку, розповідати за планом, уживати історичні поняття  та терміни, висловлювати власне ставлення до цих пам'яток і необхідності їх збереження.

Виховна:  формувати естетичні уявлення учнів і почуття гордості культурними досягненнями Русі-України.

Тип уроку:     засвоєння нових знань

Форма проведення: уявна подорож до Києва.

Обладнання:  Карта «Київська Русь ІХ-ХІІ ст.», зошит, комп'ютер, слайди із зображенням Софійського собору, Києво-Печерської лаври, мозаїк Софійського собору.

Основні поняття на уроці:  Апсида, арка, вівтар, графіті, мозаїка, неф, фреска, Оранта, Євангеліє.

Дати: 1037 рік, 1051 рік.

Хід уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

- Як ви розумієте, що таке культура?

(Культура – це сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених людиною. Матеріальні цінності – це різноманітні споруди, знаряддя праці, речі. Духовні цінності – це пам’ятки літератури, малярства, музики)

- Яка існує легенда про заснування Києва?

- Назвіть перших київських князів. Чим вони уславилися?

 

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Сьогодні на  уроці ми познайомимося з архітектурними пам'ятками Київської Русі, здійснивши  уявну подорож до її столиці – Києва.

ІV. Засвоєння нових знань: повідомлення теми, мети, плану  і завдань

уроку.

План уроку

1.      Софія Київська 8-ме чудо світу.

2.      Живопис Софії Київської.

3.      Історія заснування Києво-Печерської лаври.

Проблемна задача уроку: вирішити питання «Чи можна уявити історичний Київ без Софії Київської?»

Метод «Незакінчене речення»

Завдання продовжити речення, або відгадати про яку подію йде мова.

Вчитель: «На цьому місці в 1036 році князь Ярослав, у жорстокій битві переміг кочівників – печенігів. На честь перемоги князь наказав побудувати храм (Святої Софії).

Сьогодні ми познайомимося з перлиною світового мистецтва Софійським Собором.

(Демонстрація на комп'ютері слайду Храму Святої Софії)

Учні попередньо були об'єднані в три групи, отримали завдання здійснити пошукову роботу, зібрати матеріал про історію та архітектуру Софійського собору,  Києво-Печерської лаври та живопису Софії Київської .

Виступ учнів 1-ї групи. Софія Київська – 8-ме  чудо світу.

Завдання класу: Слухаючи розповідь однокласників, встановити значення Софії Київської в історії.

Матеріал для вчителя:

Головною окрасою міста був Софійський собор, який присвятили Мудрості Господній («Софія» у перекладі з грецької – мудрість). Він був головним митрополичим храмом Русі. Тринадцять куполів собору символізувати Христа та його дванадцять апостолів.

Собор  було закладено 1037р. на місці переможної битви князя Ярослава Мудрого з печенігами. Як головна святиня собор посідав центральне і найвище місце у «місті Ярослава». Через які б ворота не входив подорожній до Києва, перш за все йому було  видно багатокупольну громаду Софійського собору.

Для будівництва Софії Київської князь Ярослав запросив найкращих майстрів – греків з Візантії. Храм був місцем урочистих церемоній «посаження на престол князів», місцем зустрічі іноземних послів, укладання угод. Тут вмістилася перша на Русі бібліотека, яку називали «8-м чудом світу», зібрана Ярославом Мудрим. Бібліотека була не тільки  книгосховищем, а й майстернею, де писали книжки. Поряд з церковною літературою, тут створювали праці з історії, географії, астрономії, складалися перші літописні зводи, у першій половині 13 ст. бібліотека загадково зникла. При соборі працювала школа, де навчалися діти київської знаті.

Підсумок вчителя:

Софійський собор – споруда, яка підіймається ніби корабель вверх до небес, яку увінчує 13 куполів, уособлюючи Христа та його 12 учнів апостолів. В давнину говорили «Хто не був у Києві, і не бачив Софійського собору, той  і не бачив нічого». Собор-це справжня таємниця, своєрідний космос в якому є жителі небесні й земні.

Питання до класу: «Чи відомі вам таємниці Софійського собору?»

Виступ 2-ї групи.

Живопис Софії Київської

Метод «Спільний проект», за яким частина дітей отримала попередньо підготувати розповідь про живопис Софії Київської.

(Демонстрація слайдів «Мозаїки Софії Київської»)

Матеріал для вчителя:

Живопис на стінах і стелі собору розповідає про життя Христа, Богоматері, святих. Мозаїки і фрески суцільним килимом огортають стіни склепіння, стовпи храму, саме мозаїки, які прикрашають центральні частини храму, створюють казковий  і урочистий настрій. Мозаїки робили, викладаючи фігури, шматочками  кольорового скла – смальти. Щоб отримати її, варили скло, додаючи до нього  барвники, і виливали його на листи  тонким шаром. Коли скло вистигало, його різали на кубики. Найскладніше було виготовити  золоту смальту. Для цього тонкі листочки золота прокладали у прозоре скло. У мозаїках Софії 168 відтінків смальти. Близько  3000 м2 займають фрески. Серед них є  зображення Ярослава Мудрого із сім'єю, сцени полювання, скоморохи. Фреска-це розпис по свіжій вапняній штукатурці, водяними фарбами.

Головне прикрашення собору мозаїка в центральній та вівтарній частинах Храму. Богоматір височіє над ними в повний зріст, з піднятими в гору руками, долонями до нас. Це образ Оранти – Богоматері; що молиться. Кольори, в яких зображена Матір Божа – синій, символізує колір неба, вишневий-символ мудрості, золотий-символ світла. Матір Божа звертається до свого сина, благаючи, аби його суд був справедливим і милосердним. Матір Божа Марія є заступницею роду людського, покровителькою Києва.

Фрески прикрашають більшу частину храму. Більшість фресок – це багатофігурні композиції, численні зображення святих, барвисті орнаменти.

Фрески, що збереглися на сходових вежах, розповідають про почесний похід княгині Ольги  до столиці Візантії – Константинополя, під шаром живопису пізнього часу у вежах були розкриті написи – графіті, наприклад, є запис про смерть Ярослава Мудрого 20 лютого 1054р.

Поняття, які використані на уроці:

Апсида – напівциліндричний виступ у плані будівлі зі східного її фасаду.

Арка - криволінійне перекриття отвору в стіні чи просторі поміж двома опорами.

Вівтар – жертовник, східна частина православного храму.

Графіті - напис, видряпаний на стіні

Євангелія – релігійний твір про життя Ісуса Христа.

Оранта – богиня, що прийшла з Передньої Азії

Мозаїка – зображена зі шматочків різнокольорової  смальти чи камінців.

Неф – витягнута частина будівлі в довжину, відділеної колонами чи стовпами.

Фреска – розпис по свіжій вапняній штукатурці водяними фарбами.

Ікони – зображення Ісуса Христа, Діви Марії, ангелів, святих.

Іконами  оздоблювали храми . Були ці зображення мозаїчними і фресковими.

Писали ікони й на дошках.

Підсумок вчителя:

За княжих часів духовним життям українців опікувалася християнська церква. Саме при церквах і монастирях створювалися перші школи  та  бібліотеки, існували осередки, де переписувалися книжки, працювали літописці, майстри іконопису. Мистецькі досягнення цієї доби є гідним внеском Русі у скарбницю світової культури.

Виступ 3-ї групи.

«Історія заснування Києво-Печерської  лаври».

(Демонстрація   слайду «Києво-Печерської лаври»

Матеріал для вчителя, учнів.

Після прийняття християнства, церква відігравала провідну роль у культурному розвитку Русі. При церквах засновувалися школи, створювалися бібліотеки. Монастирі були тими осередками,  у стінах яких працювали вчені, митці, письменники, діяли лікарні, іконописні майстерні та інші заклади.

Києво-Печерську лавру  (так на Русі називали монастирі) започаткував близько 1051р. чернець Антоній. Він першим оселився  у печері, яку викопав поблизу князівської резиденції Берестове на околиці Києва. Кількість прихильників Антонія зростала. Ченці-самітники спорудили собі Ближні й Дальні печери. З часом Київський князь надав ченцям у володіння всю гору, де вони жили. Ченці постійно працювали і молились, власним прикладом сприяючи поширенню  Християнський чеснот.

Києво-Печерська лавра була однією з найбільших святинь руських земель й усього християнського світу. Тут працювали славнозвісний літописець  Нестор та іконописець Алімпій, відомі цілителі – Агапіт, Далиан, Прохор Лобозник. Вироблене у лаврі розуміння суті чернечого життя, як поєднання служіння Богу й цілому народові, стало взірцем для інших монастирів. Головний храм Лаври – Успенський собор, споруджували упродовж 1073-1078рр. Храм прикрашали чисельні фрески й мозаїки, виконані грецькими  й руськими майстрами. Серед останніх був славнозвісний маляр-чернець Алімпій Печерський. Ікони були вбрані у срібні, вкриті золотом ризи.

За монголо-татарської навали собор було зруйновано.  У першій половині ХVІІІ ст. храм відбудували. У роки Другої Світової війни Успенський собор знову зруйнували, а відновили лише 2000р., як одну  з головних святинь українського народу.

Питання до класу:

«Чому Києво-Печерська лавра  зажила слави провідного осередку  освіти та мистецтва часів Київської Русі?

V. Закріплення вивченого матеріалу.

Бесіда:

Назвіть основні поняття, про які ви дізналися на уроці.

Які найголовніші частини храмів Святої Софії та Києво-Печерської лаври?

Чому Софію називають перлиною світового мистецтва? (складання ессе)

Вирішення проблемної задачі уроку: Чи можна  уявити історію Києва без Софійського собору?

VІ. Підведення підсумків уроку

 Оцінювання.

VІІ. Домашнє завдання:

створити малюнок за матеріалом  Софії Київської;

Індивідуально: підготувати повідомлення про Івана Федорова, Остромирове Євангеліє.

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема. Парки і сади. «Софіївка» в Умані та заповідник «Качанівка» на Чернігівщині.

Мета: показати, що парки, сади та заповідники являються пам’ятками, частиною історії нашої країни; вчити розглядати ці об’єкти як джерела  інформації про минуле своєї Батьківщини; розвивати інтерес до вивчення історії, вміння самостійно мислити; виховувати активну життєву позицію, бажання внести свій вклад у розвиток та покращення добробуту свого міста, вулиці, школи.

Очікувані результати: після цього уроку учні повинні уміти:

-          установлювати хронологічну послідовність створення зазначених пам'яток;

-          показувати на карті місце знаходження цих пам'яток;

-          називати, розпізнавати та описувати пам'ятки на основі вивченого матеріалу та практичної роботи;

-          пояснювати історичні поняття на основі тексту підручника та застосовувати під час виконання пізнавальних завдань;

-          складати план розповіді про пам'ятку і розповідати за планом, уживаючи історичні поняття і терміни;

-          наводити приклади пам'яток свого краю та описувати їх;

-          висловлювати власне ставлення до цих пам'яток і необхідність їх збереження.

Поняття і терміни: парки, сади, заповідники.

Основні дати: 1770-і роки – заснування Качанівки;  1796 р. – заснування Софіївки.

Обладнання: карта України, фотографії з краєвидами «Софіївки» та  «Качанівки», слайд - шоу краєвидів даних пам'яток; картки для індивідуальних завдань.

Хід уроку

І.Організаційний етап уроку.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Вчитель: На попередніх уроках ви познайомилися з пам'ятками, які являються частиною історії, це – храми, ікони, книги, мініатюри, замки, палаци, вулиці, площі.

А сьогодні на уроці ми будемо говорити про парки, сади та заповідники і ви дізнаєтесь, як багато цінної історичної інформації несуть в собі ці об’єкти.

Парки і сади є в кожному населеному пункті, їх в нашій країні дуже багато, але на уроці ми будемо говорити про два найкращі парки, що являються гордістю України – «Софіївку», що знаходиться в місті Умань, та «Качанівку», що на Чернігівщині. Цим паркам державою надано статус національних, тому вони являються власністю всього українського народу,нашим національним надбанням, держава піклується про їх збереження та розвиток.

ІІІ. Актуалізація знань:

Чи доводилось вам відвідувати парки?

У яких парках вам доводилося бувати?

Чому люди йдуть до парку?

Що цікавого можна побачити, відвідуючи парк?

IV. Вивчення нового матеріалу.

Розповідь учителя.

Одним із семи чудес України є Софіївський парк у місті Умані на Черкащині,заснований у 1796 році за наказом польського магната С. Потоцького. Парк названий так на честь дружини С.Потоцького – Софії. Парк займає провідні місця не лише в Україні, а і в Європі, по своїй красі та оригінальності садово-паркового мистецтва. Автором проекту «Софіївка» та розпорядником усіх архітектурних та топографічних робіт вважається польський офіцер Л.Метцель. Працювали на будівництві кріпосні селяни Потоцького: каменярі вирубували в природних скелях гроти, землекопи викопували штучні ставки та підземну річку. З Італії везли мармурові скульптури. Одночасно з будівництвом велися численні посадки місцевих видів дерев на навколишніх пагорбах. А із далеких країн ( Італії, Лівану, Азії), за великі гроші через Одесу, привозили рідкісні екзотичні рослини.

(Перегляд слайд-шоу та фотографій з краєвидами «Софіївки»)

     Зараз, проходячи по «Софіївці», вражає кількість туристів навіть в погану погоду. Це свідчить про популярність та високий рейтинг парку. Численних відвідувачів з усіх куточків світу вражають дивні пейзажі та ландшафти, екзотичні рослини, античні скульптури, рукотворні водойми, фонтани, кам'яні гроти, павільони. Кожен куточок парку овіяний міфами та легендами

стародавньої Греції, в цьому ви переконалися, переглядаючи поданий матеріал.

Робота з картою. (Учні знаходять на карті м. Умань, визначають у якій області України воно розташоване).

Бесіда:

Де знаходиться м. Умань?

Хто вже побував у «Софіївці»?

Яке враження справив на вас цей парк?

У чому історична цінність цієї пам'ятки?

Робота з підручником.

Коментоване читання відповідного тексту підручника.

Практична робота.

На стрічці часу відзначити час заснування «Софіївки».

Розповідь учителя.

Другою пам'яткою садово-паркового мистецтва України є Качанівський заповідник, заснований у 1770-х роках на  Чернігівщині. На відміну від «Софіївки» – це садиба, яка була заснована відомим російським полководцем, графом П.О.Рум'янцевим-Задунайським, як одна із резиденцій президента Малоросійської колегії і генерал-губернатора Малоросії. За проектом російського архітектора Карла Бланка, український зодчий Максим Мосцеспанов вибудував розкішний палац та спланував парк при ньому.

    Садибний парк «Качанівка» займає величезну площу – понад 600 га.

Робота з картою.

Визначення місця знаходження «Качанівки».

Завдання: встановіть місце розташування «Софіївки» та «Качанівки» відносно нашого міста. До якого парку ближче від нас?

Якими видами транспорту можна дістатися від нашого міста до «Софіївки»?

Якими видами транспорту можна доїхати до «Качанівки»?

У якому регіоні України розташована «Софіївка»? «Качанівка»?

Практична робота.

На стрічці часу відзначити час заснування «Качанівки».

Визначити, який парк засновано раніше і на скільки?

Робота з підручником.

Читання відповідного матеріалу(ланцюжком).

Бесіда за прочитаним.

Перегляд слайд-шоу «Качанівка».

Самостійна робота.

Визначити місце розташування об'єктів: фонтан «Змія», «романтичні руїни», грот Венери, Мертве озеро, гірка Кохання і Вірності, підземна річка Стікс, Критський лабіринт, Великий став, палац, павільон Флори.

V. Підсумок уроку

Що нового дізналися ви на уроці?

Які завдання ми поставили собі на початку уроку?

Чи вдалося вам досягнути поставленої мети?

VI.Оцінювання роботи учнів на уроці

VII. Домашнє завдання: опрацювати відповідний матеріал підручника, підготувати розповідь про відвідані парки та визначити їх значення як історичних пам'яток чи як об'єктів, призначених для відпочинку і розваг.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  

 

 

 

Тема. Моя уявна подорож історичними місцями України.

Мета:

ü  виховати інтерес учнів до вивчення історії України, описувати історичні пам’ятки минулого на основі фото- та відеоматеріалів;

ü  розвивати вміння складати розповідь про пам’ятку на основі плану, показати місцезнаходження історичних місць на карті, формувати хронологічну та просторову компетентності;

ü  виховувати почуття любові до рідного краю, держави.

Тип уроку: практична робота.

Форма уроку: урок-подорож.

Обладнання: карта з історії України, атласи, ілюстрації з зображенням історичних місць, роздатковий дидактичний матеріал.

Хід уроку

І.Організаційний момент.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів.

Сьогодні ми з вами на практиці спробуємо здійснити уявну подорож історичними місцями України, згадавши  вивчене на попередніх уроках.

ІІІ. Проведення практичної роботи

Бесіда за питаннями:

-          Що вивчає історія України?

-          Які пам'ятки є частиною історії?

-          Які історичні пам'ятки вам відомі з попередніх років?

Практичне завдання: визначте, до яких видів належать історичні пам’ятки, зображення яких отримає кожен ряд (І ряд – зображення Софійського собору та Києво-Печерської лаври, Камянець-Подільської фортеці, Бахчисарайського та Маріїнського палаців; ІІ ряд – зображення вулиці Хрещатик в Києві; ІІІ ряд – зображення «Софіївки» в Умані та «Качанівки» на Чернігівщині). Учні дають відповідь: І – архітектурні пам’ятки; ІІ – пам’ятні вулиці міст; ІІІ – історичні парки.

            Отже, сьогодні ми здійснимо уявну подорож історичними місцями України, а зупинками нашої подорожі будуть назви історичних місць України.

Зупинка І. Пам'ятки архітектури. (працюють учні І групи)

Ми знаємо, що архітектура – це мистецтво будівництва споруд. Історичні споруди втілюють історичну епоху та характеризують історичний час. Тому є особливими. Серед них найвідоміші – Софійський собор та Києво-Печерська лавра в Києві; фортеця в Камянці-Подільському та Бахчисарайський і Маріїнський палаци в Криму.

Практичне завдання. «Попрацюйте в групах».

Завдання № 1

Опишіть архітектурну споруду за планом:

1.Назва.

2.Рік та місце заснування.

3.Особливості (вигляд, склад, призначення).

4.Історичне значення. Ваше ставлення.

5.Яка зі споруд вас вразила найбільше? Чому? Чи хотіли б ви її відвідати?

Після обговорення учні групи презентують споруди по черзі з використанням ілюстрацій та презентації на екрані, показують на карті України міста, де розташовані ці споруди.

Зупинка ІІ. Вулиці та площі. (працюють учні ІІ групи)

Звичайно, історичні пам’ятки України не обмежуються лише гарними спорудами. Адже ці будівлі розташовані на вулицях міст. Зокрема, найгарнішими з них є центральна вулиця нашої столиці – Хрещатик та площа «Ринок» у Львові.

Практичне завдання. «Попрацюйте в групах»

Завдання № 2

Опишіть особливості двох вулиць за планом:

1.Назва та місце розташування.

2.Вигляд вулиці, її призначення, особливості, чим подобається.

3.Значення вулиці в житті міста та країни.

4.Яка з вулиць вам сподобалась найбільше? Чому? Чи хотіли б ви там побувати?

Після обговорення в групі учні показують на карті місце розташування історичних вулиць та розповідають про них з використанням екрану та ілюстрацій.

Зупинка ІІІ. Парки і сади. (працюють учні ІІІ групи)

Будівлі та вулиці не єдині історичні місця в нашій країні. Завдяки природним умовам, розташуванню, Україна багата також на парки і сади, що тануть в квітах та деревах. Деякі з них засновані декілька століть тому. Найвідоміші – Уманська «Софія» та Чернігівська «Качанівка».

Практичне завдання:

«Попрацюйте в групах»

Завдання № 3

Опишіть вигляд історичних парків «Софіївка» та «Качанівка» за планом:

1.Коли, ким та де заснований.

2.Мета заснування та призначення парку.

3.Вигляд парку та його особливості.

4.Значення парку в історії України.

5.Який парк вас більше вразив? Чому? Чи хотіли б ви його відвідати?

Після обговоренні в групі учні розповідають про парки, використовуючи ілюстрації та презентації на екрані. На карті показують місце розташування парків.

ІV. Підсумковий етап.

От і завершилася наша уявна подорож історичними місцями України. Впевнена, що ви добре засвоїли матеріал і маєте уявлення про найвизначніші історичні місця України.

Вправа «Продовжити речення» (учні по черзі висловлюють власну думку).

Найпрекраснішими спорудами України є…, тому що… .

Найвідомішими вулицями в нашій країні є…, тому що… .

Найгарнішими парками нашої держави є…, тому що… .

Найбільше мені сподобалась така споруда…, така вулиця…, такий парк... .

V. Оцінювання учнів. Взаємооцінювання.

 

 

VІ. Домашнє завдання.

Написати невеликий твір «Історичне місце в Україні, де б я хотів побувати».

 

 Мартинко Т.І

 

учитель історії  Рубіжанської СШ №7